Агресивна поведінка дітей

Агресивна поведінка дітей

Процес корекції строго індивідуальний, мета цієї статті – допомогти батькам “важких” дітей розібратися в ситуації, намітивши основні помилки в вихованні та поведінці батьків.

Форми прояву агресивної поведінки

Агресивна поведінка дітейПсихологи визначають агресію за формою її прояву. Має місце вербальна форма, яка може бути прямою або непрямою, а також фізична агресія, яка поділяється на пряму форму, непряму та символічну. Вербальна пряма форма агресії – це приниження людини за допомогою образ та образливих слів. Вербальна непряма форма являє собою звинувачення або загрозу в сторону об’єкта агресії, може проявлятися у вигляді скарг дитини на свого товариша або будь-якого однолітка. Пряма фізична форма агресії – це форма насилля, заподіяння дитиною болю через фізичне приниження. Непряма фізична форма виглядає як нанесення шкоди матеріального плану, руйнування результатів праці іншої людини, псування чужих речей та ін. Символічна форма – це спосіб прояву агресії за допомогою погроз та залякувань. Реальна форма, тобто пряма фізична, може випливати з символічної у вигляді укусів, бійки та дряпання.

В тій чи іншій формі агресивна поведінка простежується у дітей та підлітків будь-якої вікової групи. Батьки можуть не звернути увагу на витівки дитини, які, на їхню думку, можуть носити цілком нешкідливий характер. У дитячих іграх навіть найменших дітей можна помітити прояв агресії. Але, як правило, батьки починають бити на сполох, коли агресія спрямована на них самих, тобто на вищу інстанцію. Проблема полягає в тому, що батьки досить пізно намагаються коригувати поведінку дітей, та намагаються впливати безпосередньо на поведінку дитини, не усунувши причини агресії.

Причини виникнення агресії у дітей та підлітків

Найпоширенішими причинами виникнення агресії є проблеми в сім’ї та помилки в вихованні. Розглянемо подібні проблеми докладніше:

  • Проблема відносин всередині сім’ї, конфлікти та непорозуміння між батьком та матір’ю, що виражаються в не поділянні інтересів один одного та байдужості.
  • Агресивна поведінка самих батьків.
  • Байдужість батьків до справ та інтересів своєї дитини, її успішності та соціальному статусу.
  • Ситуація, коли батьки захищають дітей від обов’язків по дому та не допускають до вирішення сімейних питань.
  • Сильний емоційний зв’язок дитини до одного з батьків, в цьому випадку об’єктом агресії може стати другий, або мати, або батько.
  • Суперечність виховного процесу, коли поведінка батьків не відповідає вимогам, що пред’являються до дитини.
  • Непослідовність у вихованні, коли вимоги батьків змінюються в залежності від ситуації, що склалася або в разі, коли батьки проводять різні виховні лінії, що суперечать один одному.

Також причинами агресивної поведінки можуть бути низька самооцінка, нездатність контролювати свої вчинки, недостатній розвиток інтелекту, високий ступінь збудливості в зв’язку з травмою або перенесеним захворюванням, невміння будувати відносини в соціумі.

Приклад агресивної поведінки може існувати в сім’ї, в дитячих освітніх установах при спілкуванні з однолітками, але вченими доведено, що величезне значення в виникненні агресії мають ЗМІ та, зокрема, сцени насилля на екранах телевізорів, а також жорстокі комп’ютерні ігри. Визначивши зовнішню причину неадекватної поведінки дитини та, по можливості, усунувши її, почніть проводити корекцію поведінки з максимальною обережністю та терпінням.

Корекція поведінки агресивних дітей

Коректувати поведінку дітей слід в залежності від ситуації, що створилася, також необхідно розмовляти з дитиною про її проблеми, приділяти максимум уваги. Для цього, звичайно, потрібно терпіння, батьки не повинні з’ясовувати стосунки з дитиною під час спалаху агресії та повинні бути спокійні та впевнені в собі. Батькам потрібно чітко засвоїти, що розмова на підвищених тонах, крики, фізичні покарання та покарання у вигляді заборон погіршать ситуацію.

Що можна зробити для запобігання ситуації, в якій проявляється дитяча агресивність:

  • Необхідно навчити дитину різним способам позбавлення від негативних емоцій (описати причину гніву на папері та після порвати його, бити боксерську грушу або подушку, порахувати до десяти та ін.).
  • Запобігати подібних ситуацій (відвернути грою або будь-яким іншим заняттям, при прояві насилля захистити себе або сторонніх фізичною дією – утримати руку, зупинити дитину за плечі та ін.).
  • Використовувати під час спалаху мінімальну кількість слів, не ображати дитину, щоб не спровокувати посилення спалаху гніву.
  • Не намагатися шантажувати та залякувати дитину.
  • Показати на власному прикладі правильну поведінку, стати зразком спокою та терпіння.

Слід зазначити, що в агресивних дітей існує підвищений тонус м’язів, дитина напружена, тому одним зі способів впливу є спорт або фізична активність дитини. Також існує спеціальна гімнастика, спрямована на релаксацію та розслаблення м’язів організму. Добре впливають на агресивних дітей вправи у воді та водні процедури, при проведенні яких можна використовувати заспокійливі трави та ароматичні масла.

У складній ситуації краще відвідати фахівця-психолога, який правильно визначить причини агресії та допоможе відкоригувати відносини всередині сім’ї та поведінку дитини.

Весніна Світлана Володимирівна – логопед, психолог-консультант

comments powered by HyperComments