Психоаналіз. Методи роботи в психоаналізі

Психоаналіз. Методи роботи в психоаналізі

Методи роботи в психоаналізіПСИХОАНАЛІЗ – напрямок психології, заснований в кінці XIX сторіччя австрійським психіатром та психологом Зигмундом Фрейдом.

Психоаналіз в класичному вигляді являє собою роботу, що припускає частоту зустрічей 4-5 іноді 6 раз на тиждень. Пацієнт при цьому приймає положення лежачи на кушетці, а психоаналітик знаходиться біля узголів’я кушетки таким чином, щоб пацієнт його не бачив або бачив невелику частину його одягу, тіла. Психоаналітик має можливість бачити пацієнта, а пацієнт його немає.

Спочатку психоаналіз виник як метод вивчення та лікування істеричних неврозів. Результати психотерапевтичної практики, а також аналіз різних явищ нормального психічного життя – сновидінь, помилкових дій, дотепності – були проінтерпретовані Фрейдом як результат дії загальних психологічних механізмів.

Основною передумовою психоаналізу є поділ психіки на свідоме та несвідоме. Поведінка та мислення людини зумовлюють несвідомі потяги, що йдуть коренями в травмуючі переживання дитинства або вступають в зіткнення з існуючими в суспільстві моральними та культурними нормами. Так виникають внутріпсихічні конфлікти. Вирішення цих конфліктів здійснюється шляхом витіснення зі свідомості «поганих», але природних потягів та бажань. Витиснуті зі свідомості потяги і бажання не зникають безслідно. Вони заганяються в глибини людської психіки та так чи інакше, рано чи пізно дають знати про себе, викликаючи напруги.

Процес психоаналізу полягає у вивченні та реорганізації особистості; робиться це для того, щоб індивід міг зберігати свої напруження з меншими труднощами, поки не прийде час їх зняти. Необхідно зробити підсвідоме свідомим та привести під спостереження незадоволені напруження. Вважається, що для того, щоб повністю провести цей процес, він повинен тривати, щонайменше, рік та становитиме від трьох до шести сеансів на тиждень кожен тривалістю близько години. Якщо дослідження триває менше року, то ефективне проведення процесу майже неможливо.

Основні методи роботи, які використовуються в психоаналізі це:

  1. метод вільних асоціацій;
  2. метод тлумачення сновидінь;
  3. метод інтерпретації.

МЕТОД ВІЛЬНИХ АСОЦІАЦІЙ

Метод вільних асоціацій в психоаналізіМетод вільних асоціацій (від лат. Associatio – з’єднання, приєднання) – дослідницький, діагностичний та терапевтичний прийом психоаналізу З. Фрейда. Заснований на використанні феномена асоціативності мислення для пізнання глибинних (переважно несвідомих) психічних процесів та явищ та застосування отриманої інформації для корекції та лікування функціональних розладів психіки, за допомогою усвідомлення пацієнтами причин, джерел та характеру їх проблем. Особливістю Методу вільних асоціацій є спільна, усвідомлена та цілеспрямована боротьба психоаналітика (лікаря, психотерапевта) та пацієнта проти стану психічного дискомфорту або (та) захворювання.

Метод вільних асоціацій – метод дослідження психічного, розроблений в психоаналізі. Пацієнт говорить про все, що йому спадає на думку, не звертаючи увагу на те, наскільки це пристойно, буденно або фантастично.

Вільні асоціації – це висловлювання всіх, без розбору, думок, які приходять в голову – або вирушаючи від якогось елементу (слова, числа, образи сновидіння, уявлення), або мимовільно.” (Ж.Лапланш, Ж.-Б.Понталіс “Словник з псхоаналізу”)

Фрейд запропонував відмовитися від контролюючої ролі свідомості при спостереженні за психічними процесами. На його думку, свідомість відсікає думки та образи, що виникають на периферії, ще до того, як вони потраплять в поле зору суб’єкта, що аналізує, тим не менш, при аналізі душевних рухів саме ці думки та образи можуть виявитися найбільш важливими.

Фрейд став використовувати метод вільних асоціацій. Він пропонував розслабитися на кушетці та говорити все, що приходить їм в голову, яким би абсурдним, неприємним або непристойним воно не представлялося з точки зору звичайних стандартів. Коли це відбувалося, виявлялося, що потужні емоційні потяги несли неконтрольоване мислення у напрямку до психічного конфлікту. Фрейд стверджує, що перша випадкова думка містить якраз те, що потрібно, та являє собою забуте продовження спогаду.

МЕТОД ТЛУМАЧЕННЯ СНОВИДІНЬ

По Фрейду, за допомогою сновидіння відкривається наявність інтенсивного психічного життя в глибинах мозку. Аналіз сновидіння полягає в тому, що в ньому шукають прихований зміст, деформовану несвідому істину, яка таїться в кожному сновидінні. Чим воно заплутаніше, тим більше значимість прихованого змісту для людини.

Це явище мовою психоаналізу називається опорами, та вони виявляються навіть тоді, коли той. хто бачив сон відмовляється від тлумачення нічних образів, що населяють його розум. За допомогою опорів несвідоме встановлює бар’єри для власного захисту.
Вони відокремлюють несвідоме від свідомого світу, роблять несвідоме неясним або деформують неспокійні думки. Сновидіння висловлює таємні бажання за допомогою символів. У дитини відмінності між явним змістом та прихованим менш помітні. Таємні думки, перетворюючись в символи, стають прийнятні для свідомості, що дозволяє їм подолати цензуру. Прояв несвідомого у формі сновидіння – це одна з великих таємниць.

Інтерпретувати сновидіння означає виявити його зміст. Фрейд вирішив обробляти сновидіння як симптоми хвороб та застосовувати для цього той же метод, що й для аналізу, тобто метод вільної асоціації. Фрейд зауважує, що для правильного застосування цього методу не слід розглядати сновидіння як щось єдине ціле, тому що таке «розслідування» веде в нікуди. Навпаки, при розгляді сновидіння потрібно брати елемент за елементом, фрагмент за фрагментом та застосовувати правило асоціацій. Сновидіння для Фрейда представляє не тільки об’єкт, гідний наукового інтересу, але ще й засіб глибше пізнати самого себе та інших, виявляючи прихований зміст, який ховається за зовнішнім.

МЕТОД ІНТЕРПРЕТАЦІЇ

Інтерпретація є основним, найбільш важливим інструментом аналітика. І в вільних асоціаціях та в тлумаченні сновидінь психоаналітик використовує інтерпретації. Так що ж це таке – інтерпретація.

Інтерпретація (від лат. Interpretatio – посередництво) -1) тлумачення, пояснення, роз’яснення сенсу, значення чого-небудь; 2) творче розкриття будь-якого художнього твору, що визначається ідейно-художнім задумом та індивідуальними особливостями актора, режисера, музиканта та ін. Інтерпретувати – тлумачити, розкривати зміст чого-небудь, пояснюючи.

Вільні асоціації – свого роду фантазії пацієнта наяву, це політ думки, свого роду творчий процес; сон – це теж фантазії, мрії; малюнки – це результат творчої, фантазійної діяльності людини. І вільні асоціації, сни, малюнки та будь-який інший продукт творчої діяльності людини є безпосереднім об’єктом для інтерпретації.

Інтерпретації в психоаналізі – це переклад важливої значимої інформації про людину з несвідомого рівня на свідомий. В процесі психотерапевтичної роботи напруження в людині знижуються, а, отже – зникають симптоми захворювання, які виникають в результаті витіснення “негативної” інформації на несвідомий рівень.

Записатися на прийом до психоаналітика

comments powered by HyperComments