Остеопатія

Остеопатія

Остеопатія

Остеопатія (від грец. ὀστέον – кістка + πάθος – хвороба, захворювання) — система альтернативної медицини, яка розглядає в якості первинної причини хвороби порушення структурно-анатомічних відносин між різними органами та частинами тіла – «остеопатичну дисфункцію». Різновид мануальної терапії, а також діагностика накладенням рук.

Е. Т. СтіллаСпочатку грунтувалася на філософській концепції її засновника, – Е. Т. Стілла (1828-1917), та протистояла медичній системі того часу, повністю заперечуючи її методи, включно із застосуванням ліків. На сьогоднішній момент є одним з провідних способів лікування та профілактики багатьох захворювань в країнах Північної Америки та Західної Європи та набирає популярність в Україні, а все тому що:

1) не тільки захворювання хребта, суглобів, нервової системи, але й багато хронічних хвороб внутрішніх органів ефективно піддаються остеопатичному лікуванню;

2) точність ручної остеопатичної діагностики (заснованої на визначенні зсувів кісток, напруг м’язів, порушень ритмів руху внутрішніх органів, натягів фасціальних оболонок та сухожиль) – часто вище, ніж дані, отримані за допомогою дорогої апаратури (руки остеопата, що пройшов повноцінне остеопатичне навчання, фіксують навіть незначні функціональні відхилення, не доступні для більшості діагностичних приладів). Правильність остеопатичної діагностики легко підтверджується даними комп’ютерної томографії, УЗД та ін.;

3) підготовлений остеопат здатний виявити кореневі причини, що призвели до розвитку захворювання, часто завуальовані різними компенсаторними реакціями тіла та синдромами – такими, як локальні болі, неврологічні порушення. Усунення причини набагато більш ефективне, ніж просто тимчасове полегшення самопочуття;

4) метод остеопатії базується на найсучасніших дослідженнях в області анатомії, фізіології, гістології та біохімії;

Остеопатія

5) сучасна остеопатія використовує переважно м’які, нестресові, абсолютно безпечні методи ручного впливу при проведенні остеопатичного лікування;

6) позитивні результати остеопатичного лікування проявляються вже після першого сеансу, тривалість повного курса рідко перевищує вісім процедур;

7) остеопатичний вплив має не тільки лікувальний ефект для різних захворювань, але в цілому гармонізує організм, робить його більш стресостійким, тобто є профілактичним засобом збереження доброго здоров’я.

Записатися на прийом до остеопату

Розвиток та зміни в остеопатії

Понад 130 років тому американський хірург Е. Т. Стілл сформулював основні принципи остеопатії та розробив комплекс її прийомів. Стілл створив першу остеопатичну школу та висунув постулат, який став головною концепцією остеопатії: «Структура керує функцією, функція визначає структуру».

Іншими важливими ідеями в остеопатії стали наступні постулати:

  • «Життя – це рух» – всі органи, тканини людського тіла в нормі знаходяться в фізіологічній рухливості, що змінюється ритмом м’язових скорочень, дихальних рухів, пульсації судин. У відповідь на травматичний вплив, ця рухливість може порушуватися, що призводить до розладу функції фіксованого органу.
  • «Правило артерії першочергово» – означає важливість нормального кровообігу в підтримці здоров’я людини.
  • «Організм – саморегульована система» – вказує на можливість тіла адаптуватися до несприятливих зовнішніх впливів, в тому числі травм.
  • «Нервова система – основа інтеграції» – підсумовує головування нервової системи в забезпеченні повноцінної роботи інших фізіологічних систем тіла.

Остеопатія

Зараз принципи остеопатії формулюються так:

  1. Організм – єдине ціле. Єдність розуму, тіла та духу (Триєдність людини по Стіллу).
  2. Організм має механізмами саморегуляції, вродженої здатності до захисту, репарації та ремодельованості.
  3. Взаємозв’язок структури та функції.
  4. Раціональна терапія заснована на розумінні перших трьох принципів.

Ці принципи не є емпіричними законами, скоріше вони служать підгрунтям остеопатичної філософії та погляду на здоров’я та хворобу.

Також важливим етапом у зміні остеопатичного світогляду став перехід від суглобових та маніпуляційних технік до м’яких, безболісних, комфортних технік роботи з кістковими та органними структурами через м’язи, зв’язки, фасції (оболонки, що покривають м’язи, органи та кістки). Завдяки м’якості та функціональності цих методик, сучасне остеопатичне лікування супроводжується балансом нервової системи, почуттям глибокої релаксації, відновлення внутрішніх енергетичних ресурсів пацієнта після сеансу.

Більшість лікувальних методик використовуваних в остеопатії базується на феномені фасціального розслаблення.

Фасція – це захисно-покривна сполучна тканина, що утворює внутрішній каркас нашого тіла. М’язи, зв’язки, внутрішні органи, кістки, судинні та нервові стовбури – немов футлярами оточені фасцією. Фасція вистилає також порожнини головного та спинного мозку. При цьому різні фасціальні листки з’єднуються один з одним, утворюючи нерозривну єдність «м’якого» скелета нашого тіла. Фасція містить скорочувальні та еластичні волокна, має біоелектричний потенціал, здатна напружуватися та розслаблятися. У відповідь на зовнішній травмуючий вплив (забій, рана) або порушення роботи внутрішніх органів – всередині фасції утворюється ділянка напруги, скручування, до яких по натягу спрямовуються всі навколишні тканини, внутрішні органи, суглоби, судини. Затиснуті органи не можуть далі добре працювати, перетискання судин – погано їх кровопостачають, формується набряк, натягнуті суглоби (в тому числі та хребта) легко зміщуються та залишаються в неправильному положенні. Так, від однієї, здавалося б, незначної, причини виникає цілий каскад уражень, що тягнуть за собою все нові та нові проблеми. До пори до часу ми можемо нічого особливого не відчувати – організм намагається компенсувати, згладити цей стан. Але варто лише трохи переохолодитися, понервувати – та чаша схилиться до хвороби.

Остеопати мають знання про проходження фасціальних шляхів та дуже високою чутливістю. Прикладаючи свою руку, досвідчений остеопат відчуває, в якому місці зібралася максимальна напруга, де проблема. Рука остеопата створює додатковий вектор натягування, виводячи організм з недосконалої компенсації та змушуючи його знайти основну патологічну точку та розслабити її. При цьому пацієнт спочатку відчуває накопичення напруги, а потім приємне розслаблення. Так остеопат розслабляє діафрагму, органи черевної порожнини, хребет, грудну клітку, крижі, шви черепа та мозкові оболонки. Набряк йде, органи починають нормально функціонувати, суглоби займають правильне положення.

Якщо дитина неспокійна, швидко втомлюється, надмірно емоційна або, навпаки, замкнута, недостатньо уважна, часто хворіє на простудні захворювання, має виражені алергічні реакції – можливо причина в наслідках родової травми. Причина родових мікротравм черепа та шийного відділу хребта – не обов’язково неправильно прийняті пологи. Пошкодження можуть сформуватися й на етапі внутрішньоутробного розвитку, причини – інфекції, токсикози під час вагітності, загрози переривання, гіпоксії плода, тазове або лицьове передлежання. У пологах основні небезпеки – раннє відходження вод, стрімкі або затяжні пологи, клінічно вузький таз, накладення акушерських щипців. Навіть операція “кесаревого розтину” – не панацея. Різкий перепад між внутрішньоутробним та атмосферним тиском, маніпуляції лікаря, що витягує за голову через порівняно вузький косметичний розріз новонародженого, відсутність корекції родових поворотів голови – все це відкладає свій відбиток на організм. Але людське тіло унікальне в своєму пристосуванні. Змінюючи положення хребців, органів та тканин, воно шукає напрямок найбільшої функціональної доцільності, намагаючись коригувати отримані пошкодження. Якщо це вдається, то тривалий час організм розвивається відносно стабільно. Звичайно, зменшена функціональна адаптивність, необхідність витрачати внутрішні ресурси на підтримку компенсації накладають обмеження на можливості протистояння новим агресіям. При контакті зі значними зовнішніми стресовими впливами настає зрив адаптації, з’являються захворювання. Так розвиваються сколіози в період гормонального буму, бронхіальна астма, цукровий діабет, аутоімунні ураження у відповідь на інфекції. Все це можна було б попередити, своєчасно провівши остеопатичне лікування.

Доросла людина також потребує періодичної остеопатичної профілактики. Протистоячи складнощам повсякденного життя, наше тіло накопичує безліч неефективних компенсацій. Усунувши їх, повернувши симетрію розташуванню суглобів та органів, рухливість, функціональність – остеопатичне лікування повертає радість, смак життя, відкриває нові творчі горизонти.

comments powered by HyperComments