Перший остеопат

Перший остеопат

Засновник остеопатії доктор Ендрю Тейлор Стілл

В середині 18 століття в Сполучених Штатах Америки жив та практикував засновник остеопатії доктор Ендрю Тейлор Стілл.

Доктор Стілл народився в сім’ї священика-місіонера. За наполяганням батька він отримав спеціальність інженера та навіть деякий час їм працював, але … душа молодої людини лежала до медицини. Здобувши вищу медичну освіту, доктор Стілл почав свою практику в важкі часи громадянської війни між Північчю та Півднем. Бувши хірургом та постійно стикаючись на полях боїв з важкими пораненнями, Ендрю вже в ті часи не переставав дивуватися мудрості Творця, який створив досконале людське тіло та особливо опорно-руховий апарат.

Повернувшись після війни до рідного краю, доктор Стілл продовжив загальну лікарську практику, та тут його чекало глибоке розчарування в можливостях медицини. Справа в тому, що медицина тих років займалася не стільки лікуванням, скільки збиранням симптомів та класифікуванням хвороб. Виходило так, що навіть отримавши дуже хорошу освіту та прочитавши безліч книг, лікар знав про хвороби все в плані діагностики та нічого в плані лікування. Мікстури, препарати ртуті, опіати, що використовувалися в ті часи, були скоріше отрутами для організму та вбивали не набагато рідше, ніж самі захворювання. Зіткнувшись з особистою трагедією, коли його сім’я загинула від епідемії, Ендрю Стілл відкинув старі методи лікування та почав шукати нові. Він синтезував багато знань з галузей анатомії, фізіології, ручних народних прийомів, доступних джерел про стародавні техніки лікування та прийшов до висновку, що основним в підтримці доброго здоров’я організму є повноцінний кровообіг та іннервація. Як головний фактор, що порушує кровообіг та нервову регуляцію, Стілл визначив травматичне зміщення кісток, суглобів, що призводить до м’язово-фасціальних спазмів та перетискання вільного струму рідин по судинно-нервових шляхах. Його девіз – якщо кістка буде на місці та не обмежена в рухливості, якщо іннервація та кровообіг будуть успішними, органи отримають всі необхідні елементи для хорошої роботи та, безсумнівно, прийде одужання.

Доктор Стілл назвав новий напрямок лікування – остеопатія. Від латинського «остео» – кістка, структура, «патіо» – порушення. Для успішного відновлення нормального положення кісток, він розробив великий арсенал ручних прийомів діагностики та корекції. Спочатку доктор Стілл вів свій остеопатичний прийом самостійно. Він міг прийняти до декількох сотень людей на день, його сеанси тривали лічені хвилини, а успіх лікування був небаченим! За допомогою остеопатичних методів доктор Стілл лікував не тільки проблеми нервової системи та хребта – він успішно зціляв, «налагоджував» роботу внутрішніх органів та навіть лікував «інфекції». «Якщо кровопостачання в нормі – немає умов для розвитку інфекції!»

Довгий час доктор Стілл сумнівався, що остеопатії можна навчити інших лікарів. Але необхідність приймати все зростаючий потік пацієнтів змусила його 10 травня 1892 року відкрити першу остеопатичну школу в містечку Кірксвілл, штат Міссурі. У перші роки школа займала всього одну кімнату та у ній навчалося близько 20 студентів. У навчанні доктор Стілл детально зупинявся на анатомії та біомеханіці, на тому, «що» потрібно зробити для лікування, але не давав всієї повноти інформації з практичних навичок. У його розумінні, остеопат з правильним напрямком мислення сам знайде потрібну дорогу в лікуванні пацієнтів. Правда, пізніше засновник остеопатії все ж почав ділитися техніками, але продовжував всіляко стимулювати своїх учнів до власного пошуку. Може бути, тому сучасна остеопатія настільки різноманітна. Може бути, тому кожен практикуючий остеопат має свій стиль лікування, несхожий на стиль своїх колег. Адже головне в остеопатії – принципи. Цілісний підхід, хороше кровопостачання та іннервація, турбота про функції та структуру, повагу до тіла, тканин пацієнта – ось стовпи, на яких стоїть остеопатія.

Слід зазначити, що доктор Стілл користувався дуже м’якими техніками в лікуванні. Не дивлячись на те, що він працював зі структурою, з хребцями, кістками, суглобами – він робив це дуже обережно та безболісно. Ось цитата з однієї з головних праць Ендрю Тейлора Стілла з остеопатії «ОСТЕОПАТІЯ. Дослідження та практика», що описує його ставлення до грубих хрустких маніпуляцій.

«Хто-небудь запитає, як ми повинні потягнути кістку, щоб вправити її? Я відповім, потягніть її так, щоб вона стала на належне їй місце, та залиште її там. Деякі радять вам всі кістки, які ви хочете вправити, тягнути до тих пір, поки не буде характерний звуку хрускоту. Цей хруст – не той критерій, на який варто покладатися. Кістки не завжди потріскують, коли вертаються на належне їм місце, а хруст не завжди свідчить про те, що кістка стала правильно. Якщо ви потягнете свій палець, то почуєте несподіваний хруст. При різкому та сильному роз’єднанні кінців кісток, що утворюють суглоб, утворюється вакуум, заповнення якого повітрям ззовні, викликає вибуховий звук. Це все, що необхідно для отримання хрусту, наповненого для пацієнта особливим змістом, та доводить йому ефективність спроби вправлення, що робиться. Остеопату не слід підтримувати впевненість пацієнта в тому, що хруст є демонстрацією чогось завершеного».

«Хворобу може знайти кожен, мета остеопата знайти в тілі здоров’я» – приблизно так казав Ендрю Стілл, описуючи свої підходи в лікуванні.

comments powered by HyperComments